Турецька їжа, яку варто скуштувати в Анталії

Якщо одна тарілка і визначає Анталію, то це тахінлі пияз. В інших регіонах Туреччини пияз це простий салат із білої квасолі з цибулею, але анталійська версія заправлена кремовим лимонним соусом із тахіні, зверху варене яйце, петрушка та сумах. Насиченість дає чудовий місцевий кунжут, який трапляється і в місцевих мезе. Подають холодним як закуску або до кьофте, і добрий пияз свідчить, що на кухні цінують місцеву кулінарію, а не туристичний ширвжиток. Знаменитий ресторан 7 Mehmet, що працює з 1958 року, славиться своєю версією, але чесні тарілки знайдуться і в маленьких локантах Калеїчі.

Анталія смажить на грилі з найкращими. Гострий адана та м'якший урфа подають як шашлички з рубленої ягнятини; іскендер викладає тонкий донер на хліб із томатним соусом і йогуртом; а кузу шиш це кубики ягнятини на вугіллі. Шукайте тандир, ягнятину, тушковану годинами в земляній печі до відділення від кістки, і кьофте, пряні котлетки, дешевий і надійний фаворит. Замовляйте м'ясо з перцем на грилі, сирою цибулею в сумаху та теплим хлібом піде. За кебабом біля старого міста місцеві радять гриль-заклади біля воріт Адріана, де обіг високий, а вугілля гаряче весь вечір.

Стіл із мезе це товариське серце турецької трапези, і в Анталії він тримається на кунжуті та травах. Місцева зірка це хібеш, кремовий соус із тахіні з часником, лимоном, кмином і чилі, який їдять із хлібом. Поряд знайдуться хайдарі (проціджений йогурт із травами), копчені баклажанні салати, долма (фаршировані виноградні листки) та солерос в оливковій олії з лимоном. Мезе призначені для спільної трапези і природно поєднуються з ракı, анісовою горілкою. Замовте чотири-п'ять тарілок на стіл, нехай їх приносять неквапливо, і ставтеся до них як до самої трапези, а не до квапливої прелюдії перед основними стравами.

Повний турецький сніданок, кахвалти, це бенкет із сирів, оливок, помідорів, огірків, меду з каймаком, варення, яєць і нескінченного чаю. Замовте менемен, яєчню з помідором, перцем і чилі, якщо хочеться гарячого. Для легшого є гезлеме, тонкий корж ручного розкочування з начинкою зі шпинату, сиру чи картоплі, хрустко запечений на саджі, часто його роблять жінки в сільському стилі. Піде, човник із турецького тіста з сиром, фаршем чи суджуком, це місцева відповідь піці й чудове співвідношення ціни та якості. Vanilla Lounge у Калеїчі давно улюблений за сніданок і менемен у зеленому дворику.

На узбережжі морепродукти обов'язкові. Леврек (морський окунь) і чіпура (дорада) це щоденний улов, часто їх смажать цілими або запікають у соляній скоринці, що зберігає соковитість. Скуштуйте їх із таратором, соусом із тахіні, лимона й часнику, та скибкою лимона. Восьминіг на грилі, кальмари та мідії доповнюють меню. Рибу продають на вагу, тому до замовлення запитайте ціну за кілограм і перевірте свіжість. Лотки та невеликі ресторани біля Баликпазари поруч зі старою гаванню смажать денний улов прямо на місці, і це чесніше за блискучі тераси на набережній.

Залиште місце для десерту. Пахлава це шари найтоншого тіста з фісташкою або волоським горіхом і медовим сиропом; просіть із додатковою фісташкою та кавою. Кюнефе це цвях програми: тісто катаїфі з тягучим несолоним сиром, запечене до золота й просочене сиропом, подається гарячим, щоб сир тягнувся. Справжня анталійська особливість це кабак татлиси, зацукрований гарбуз, повільно тушкований у цукрі, зверху тахіні й подрібнений волоський горіх. Завершіть турецькою кавою, густою і зі склянкою води, або склянкою чаю. Сімейні кондитерські в провулках Калеїчі продають пахлаву свіжішу за будь-яку коробку із супермаркету.